Софія Андрухович. Амадока.

Понівичине до невпізнаваності в одній з гарячих точок на Сході України герой роману "Амадока" тільки дивом залишився живим.

Це сумнівна втіха оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам'яті чоловік не пам'ятає ні свого імені ні звідки походить не пригадує жодної близької людини жодного фрагменту свого попереднього життя.

Таким його і віднаходить жінка любов і терпіння якої здатні творити дива сягати найглибших пластів забуття і спогадів поєднувати розрізнені клапті понивіченої свідомості зшивати докупи спільну історію. 

Амадока найбільше в Європі озера розташоване на території сучасної України вперше згадане геродотом і впродовж кількох століть відтворене на мапах середньовічними картографами аж до свого раптового і цілковитого зникнення. 

Яким чином безслідно випаровуються великі озера як зникають цілі світи цілі культури і що залишається натомість? 

Чи може існувати зв'язок між європейською Катастрофою Східної Європи і знищенням української інтелігенції в часи сталінських репресій? 

Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? 

Чи пов'язують нас знаки і шрами поневіченої пам'яті? 

Чи здатні любові терпіння дати змогу торкнутися свідомості іншої людини?