Психологічний ремонт. Як підлатати голову й розправити крила. Світлана Палієнко

Мої батьки виросли в сім'ях, які пережили репресії, злидні, війну і багато іншого, про що не розкажеш.

Уміння жартувати, піклуватися про ближнього і насолоджуватися життям я перейняла від них.

Я була складною дитиною, тією ще скалкою.

Саме час просити вибачення в мами й тата, що доводила їх до батьківської травми!

Але з часом ми змогли змінитися і прийняти уроки та подарунки від життя.

Коли я сказала: «Мамо, я буду розповідати про своє дитинство багатьом людям.

Мені треба пояснити роботу психолога і виникнення травми», вона відповіла: «Це твоє дитинство. Роби з ним що хочеш і пробач мені».

А ще я хочу, щоб одного разу мою книжку прочитав син.

Його розсудливість і доброта — те, чого я вчуся.

Ця інтонація тепер звучить у моєму погляді на життя.